наривати

нарива́ти 1

дієслово недоконаного виду

збирати якусь кількість

нарива́ти 2

дієслово недоконаного виду

утворювати нарив

нарива́ти 3

дієслово недоконаного виду

прикріплювати ярмо до дишля

діал.

нарива́ти 4

дієслово недоконаного виду

робити в землі заглибини, ями

Значення в інших словниках

1. наривати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
2. наривати — I -аю, -аєш, недок., нарвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. || Зриваючи, складати, робити що-небудь. 2》 Рвучи, подрібнювати на маленькі частинки. II -ає, недок., нарвати, -ве, док. Запалюючись, утворювати нарив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наривати — (мед.) гноїтися, загноюватися, загноїтися, позагноюватися, зігноюватися, зігноїтися, позігноюватися, нагноюватися, нагноїтися, понагноюватися, погноюватися, погноїтися, угноюватися, угноїтися, повгноюватися  Словник чужослів Павло Штепа
4. наривати — НАРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., чого, що. 1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (М.  Словник української мови у 20 томах
5. наривати — НАРВА́ТИ особ. і безос. (запалюючись, утворити нарив); НАГНА́ТИ безос., розм. (зробити здутою, розпухлою хвору або ушкоджену частину тіла). — Недок.: нарива́ти, наганя́ти (наго́нити рідше).  Словник синонімів української мови
6. наривати — НАРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. наривати — I. Нарива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нарвати, -рву, -веш, гл. 1) Нарывать, нарвать. Ой нарвала дівчина лободи, лободи. н. п. 2) Надрывать, надорвать частью. Віжки були цілі, не нарвані, а як потяг, — так і перегоріли. Волч.  Словник української мови Грінченка