Орфографічний словник української мови

нарив

нари́в

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. нарив — (гнійне запалення) гнійник, книжн. абсцес.  Словник синонімів Полюги
  2. нарив — -у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарив — Чиряк, гноянка, скула, докорован, див. фурункул  Словник чужослів Павло Штепа
  4. нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла.  Словник української мови у 20 томах
  5. нарив — НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М.  Словник синонімів української мови
  6. нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258)...  Словник української мови в 11 томах