нарив

нари́в

-у, ч.

Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.

Значення в інших словниках

1. нарив — (гнійне запалення) гнійник, книжн. абсцес.  Словник синонімів Полюги
2. нарив — нари́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. нарив — Чиряк, гноянка, скула, докорован, див. фурункул  Словник чужослів Павло Штепа
4. нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла.  Словник української мови у 20 томах
5. нарив — НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М.  Словник синонімів української мови
6. нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258)...  Словник української мови в 11 томах