нарив
НАРИ́В, у, ч.
Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.
Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський);
Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла. Хворобу спричинює, на думку народу, потоптаний людський волос, який ожива і впивається в тіло (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)