нари

НА́РИ, нар, мн.

Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги.

Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (С. Чорнобривець);

По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами (А. Хижняк);

Він іде під охороною до своєї камери, і падає на полотняні нари (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. нари — на́ри множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. нари — нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нари — Піл  Словник чужослів Павло Штепа
4. нари — (нар)  Словник жарґонної лексики української мови
5. нари — НА́РИ, нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев’яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги. Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах