нари
НА́РИ, нар, мн.
Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги.
Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (С. Чорнобривець);
По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами (А. Хижняк);
Він іде під охороною до своєї камери, і падає на полотняні нари (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нари — на́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
- нари — нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев'яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нари — Піл Словник чужослів Павло Штепа
- нари — (нар) Словник жарґонної лексики української мови
- нари — НА́РИ, нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев’яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги. Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах