1. Словник української мови у 20 томах

нарив

НАРИ́В, у, ч.

Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.

Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський);

Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла. Хворобу спричинює, на думку народу, потоптаний людський волос, який ожива і впивається в тіло (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарив — (гнійне запалення) гнійник, книжн. абсцес. Словник синонімів Полюги
  2. нарив — нари́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. нарив — -у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нарив — Чиряк, гноянка, скула, докорован, див. фурункул Словник чужослів Павло Штепа
  5. нарив — НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Словник синонімів української мови
  6. нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258)... Словник української мови в 11 томах