нарив
НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.
Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258);
У викладача румунської мови Мігалаке зробився нарив у горлі, і під час вступних іспитів [в гімназії] його заступив хтось інший (Вільде, Повнол. діти, 1960, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарив — (гнійне запалення) гнійник, книжн. абсцес. Словник синонімів Полюги
- нарив — нари́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нарив — -у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарив — Чиряк, гноянка, скула, докорован, див. фурункул Словник чужослів Павло Штепа
- нарив — НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла. Словник української мови у 20 томах
- нарив — НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Словник синонімів української мови