нари
НА́РИ, нар, мн. Настил, поміст або якийсь пристрій для спання (перев. з дерев’яних дощок), що міститься на певній відстані від підлоги.
Після прогулянки Остап Тур сідав на краю нар, на долівку спускав довгі ноги, а руки клав на сухі коліна (Чорн., Визвол. земля, 1959, 98);
По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев’яні нари, розділені вузькими проходами (Хижняк, Тамара, 1959, 174);
Він іде під охороною до своєї камери, і падає на полотняні нари (Стельмах, II, 1962,. 227).
Словник української мови (СУМ-11)