нарив
НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.
Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258);
У викладача румунської мови Мігалаке зробився нарив у горлі, і під час вступних іспитів [в гімназії] його заступив хтось інший (Вільде, Повнол. діти, 1960, 7).
Словник української мови (СУМ-11)