нарив —
нари́в іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
нарив —
-у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нарив —
Чиряк, гноянка, скула, докорован, див. фурункул
Словник чужослів Павло Штепа
нарив —
НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Волосом зветься нарив на пальці та інших частинах тіла.
Словник української мови у 20 томах
нарив —
НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М.
Словник синонімів української мови
нарив —
НАРИ́В, у, ч. Запальна пухлина в тканині організму, що переходить або перейшла в нагноєння; гнійник, абсцес. Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258)...
Словник української мови в 11 томах