наритий

НАРИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нари́ти.

Він [горностай] вибігав з щілини десь і шнирив межи каміннями, ворожив щось біля купки наритої черв'яком землі, вилазив на коріння і бігав по нім сюди-туди (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. наритий — нари́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарити.  Великий тлумачний словник сучасної мови