наритий
НАРИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нари́ти.
Він [горностай] вибігав з щілини десь і шнирив межи каміннями, ворожив щось біля купки наритої черв'яком землі, вилазив на коріння і бігав по нім сюди-туди (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me