1. Словник української мови у 20 томах

наритий

НАРИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нари́ти.

Він [горностай] вибігав з щілини десь і шнирив межи каміннями, ворожив щось біля купки наритої черв'яком землі, вилазив на коріння і бігав по нім сюди-туди (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наритий — нари́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нарити. Великий тлумачний словник сучасної мови