народжений
НАРО́ДЖЕНИЙ, а, е,
1. Дієпр. пас. до народи́ти 1, 2.
Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (З. Тулуб);
– Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пастушком-верблюдником [пастушком-верблюжатником].., не мав я в серці левиної відваги (О. Гончар);
Народжене і муках слово Запам'ятаєтся чи ні?.. Вагоме зерно чи полову Вдалось посіяти мені? (Л. Дмитерко).
2. у знач. ім. наро́джений, ного, ч.; наро́джена, ної, ж. Людина, яка щойно або недавно народилася; дитина.
Ступивши на долівку босими ногами, вона обіруч вхопила народженого, притисла до грудей і повернулась, щоб іти з хати (С. Васильченко);
Бажаючи побачити народжену, кинулася [попадя] в дитячу (Панас Мирний).
3. у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь.
Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (І. Кириленко);
Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)