1. Словник української мови у 20 томах

народжений

НАРО́ДЖЕНИЙ, а, е,

1. Дієпр. пас. до народи́ти 1, 2.

Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (З. Тулуб);

– Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пастушком-верблюдником [пастушком-верблюжатником].., не мав я в серці левиної відваги (О. Гончар);

Народжене і муках слово Запам'ятаєтся чи ні?.. Вагоме зерно чи полову Вдалось посіяти мені? (Л. Дмитерко).

2. у знач. ім. наро́джений, ного, ч.; наро́джена, ної, ж. Людина, яка щойно або недавно народилася; дитина.

Ступивши на долівку босими ногами, вона обіруч вхопила народженого, притисла до грудей і повернулась, щоб іти з хати (С. Васильченко);

Бажаючи побачити народжену, кинулася [попадя] в дитячу (Панас Мирний).

3. у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь.

Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (І. Кириленко);

Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народжений — наро́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. народжений — [народжеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. народжений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до народити 1), 2). 2》 у знач. ім. народжений, -ного, ч.; народжена, -ної, ж. Людина, яка тільки що або недавно народилася; дитина. 3》 у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь, бути кимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. народжений — НАРО́ДЖЕНИЙ для кого-чого або з інфін. (від народження ніби призначений для кого-, чого-небудь завдяки якимось ознакам, властивостям), СТВО́РЕНИЙ. Лікар Остапчук не раз повторював, що він не народжений для бур (Я. Словник синонімів української мови
  5. народжений — Наро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. народжений — НАРО́ДЖЕНИЙ, а, е, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до народи́ти 1, 2. Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); — Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пастушком-верблюдником.. Словник української мови в 11 томах