народність
НАРО́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Історична форма спільності людей, що утворюється з племен, передує нації і виникає в процесі розкладу первісно-общинного ладу й формування класового суспільства, ґрунтується на спільності мови, території, економічних зв'язків, культури.
Розпорошеність української інтелігенції, .. відречення від славного минулого, від таких скарбів рідної народності – здавались мені всесвітньою ганьбою і безчестям (М. Грушевський);
Українська народність склалася на основі колишніх Київського, Чернігіського, Гальцького і Володимирського князівств (з наук. літ.);
Борис не знав, хто вона і до якої народності зачисляє себе (І. Франко).
2. Втілення в художніх образах ідей, почуттів і прагнень народних мас.
Рильський тихо сказав: – Я пісні Ваші знаю, сердечно хвалю. В них народність і пристрасть люблю (П. Воронько);
Якщо спробувати одним словом виразити головне в поезії Василя Симоненка, то це буде слово: народність (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)