нарозтвір

НАРО́ЗТВІР, присл., рідко.

Те саме, що на́встіж.

Він злякано подивився на неї, прислухаючись до хати, двері якої були відчинені нарозтвір (М. Стельмах);

Нарозтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах. Худоба повиходила й бродила по подвір'ю (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. нарозтвір — наро́зтвір прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. нарозтвір — див. навстіж  Словник синонімів Вусика
3. нарозтвір — НАРО́ЗТВІР, присл., рідко. Те саме, що на́встіж. Він злякано подивився на неї, прислухаючись до хати, двері якої були відчинені нарозтвір (Стельмах, І, 1962, 559); Нарозтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах.  Словник української мови в 11 томах