нарозтвір

НАРО́ЗТВІР, присл., рідко. Те саме, що на́встіж.

Він злякано подивився на неї, прислухаючись до хати, двері якої були відчинені нарозтвір (Стельмах, І, 1962, 559);

Нарозтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах. Худоба повиходила й бродила по подвір’ю (Головко, II, 1957, 285).

Значення в інших словниках

1. нарозтвір — наро́зтвір прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. нарозтвір — див. навстіж  Словник синонімів Вусика
3. нарозтвір — НАРО́ЗТВІР, присл., рідко. Те саме, що на́встіж. Він злякано подивився на неї, прислухаючись до хати, двері якої були відчинені нарозтвір (М. Стельмах); Нарозтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах. Худоба повиходила й бродила по подвір'ю (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах