нарочний
НА́РОЧНИЙ, ного, ч.
Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур'єр.
19 листопада 1918 року Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)