наряджати
НАРЯДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., кого.
Одягати кого-небудь (перев. у святковий, гарний одяг).
Наряджа [баба] мене, та все прихвалює: яка я красива та як я панові сподобалася (Панас Мирний);
Наряджають Зміївни Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян);
І намисто Олені нав'язує [Явдоха] на шию, і голову квітча; а як нарядила зовсім, то й вибігла мерщій надвір (Г. Квітка-Основ'яненко);
Обмивши тіло батька власними руками та нарядивши його у найкращу одіж, став він перед вельми важливим питанням: чим оплатити видатки на похорон (Юліан Опільський);
* Образно. Його [Т. Шевченка] наряджали [націоналісти] в одежу мирного співця старих “устоїв”, наївного любителя старовини і вишневих садочків (М. Рильський);
Весна гарячково стала наряджати землю в квітчасте вбрання (М. І. Тарновський);
Був маленьким, то водили в нас по селах сліпого бандуриста, приводили його деколи виступати й до нашої сільської читальні. Щоразу такого дня наряджали мене мама по-гуцу-льському й казали: “Маєш нині, Оксенцю, виводити дідуся на сцену (О. Гончар);
// ким, ким. Одягаючи, робити подібним кого-небудь до когось, чогось.
Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв'язана валом (Номис);
[Кембль:] Він збаламутив Дженні... Раз він зліпив тут з неї подобизну і нарядив принцесою (Леся Українка).
НАРЯДЖА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ряди́ш, док.
1. кого і без прям. дод. Давати розпорядження про виконання якої-небудь роботи; посилати в наряд.
– Кожна бригада мусить стати на свою ділянку й не заважати іншій. Я буду наряджати, а ви записуйте (Іван Ле);
// ким. Призначати кого-небудь на якусь роботу, посаду.
Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис);
// Посилати, направляти куди-небудь.
– Ну що? Були ще там, крім тебе, люди, котрих я на тартак наряджав? – питає мене Косован (І. Муратов);
Громада знов нарядила посланців в Київ до владики просити за Харитона Моссаковського (І. Нечуй-Левицький).
2. що, розм. Влаштовувати, організовувати який-небудь захід.
Ніби серед будня несподівано свято собі нарядили [хлопці й дівчата]. Були, як п'яні, пустували, як діти, без ладу співали, без потреби реготалися (С. Васильченко).
3. що, розм. Лаштувати, приготовляти, робити що-небудь.
Нарядити новий серп.
Словник української мови (СУМ-20)