наряджати

УБИРАТИ; (на працю) відряджати, посилати, виряджати; (свято) споряджати, влаштовувати, організовувати.

Значення в інших словниках

1. наряджати — наряджа́ти 1 дієслово недоконаного виду одягати наряджа́ти 2 дієслово недоконаного виду давати розпорядження; влаштовувати  Орфографічний словник української мови
2. наряджати — I -аю, -аєш, недок., нарядити, -ряджу, -рядиш, док., перех. Одягати кого-небудь (перев. у святковий, гарний одяг). || ким. Одягаючи, робити подібним до кого-, чого-небудь. II -аю, -аєш, недок., нарядити, -ряджу, -рядиш, док., перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наряджати — НАРЯДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., кого. Одягати кого-небудь (перев. у святковий, гарний одяг). Наряджа [баба] мене, та все прихвалює: яка я красива та як я панові сподобалася (Панас Мирний); Наряджають Зміївни Олену...  Словник української мови у 20 томах
4. наряджати — ОДЯГА́ТИ кого у що (покривати одягом кого-небудь), ВДЯГА́ТИ (УДЯГА́ТИ), УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), ОДІВА́ТИ розм., ЗОДЯГА́ТИ розм., ВОДИ́ТИ у чому, розм., ОБЛАЧА́ТИ заст., уроч., ірон.  Словник синонімів української мови
5. наряджати — Наряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш (вбирати) кого; наряди́ти, -ряджу́, -ря́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. наряджати — НАРЯДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАРЯДИ́ТИ, ряджу́, ряди́ш, док., перех. Одягати кого-небудь (перев. у святковий, гарний одяг). Наряджа [баба] мене, та все прихвалює: яка я красива та як я панові сподобалася (Мирний, III, 1954, 163)...  Словник української мови в 11 томах