нарівно
НА́РІВНО, присл.
1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну.
Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що – все нарівно ділити (Л. Глібов);
– Треба, щоб всім нарівно, а ви як інтелігенту – дак що лучче, а нам, мужикам, – що гірше (В. Винниченко);
Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Розділила нарівно в обидві руки (Іван Ле).
2. Так само, однаково.
Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)