нарівно
НА́РІВНО, присл.
1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну.
Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити (Гл., Вибр., 1951, 110);
Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Розділила нарівно в обидві руки (Ле, Мої листи, 1945, 24).
2. Так само, однаково.
Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (Мал., Чотири літа, 1946, 10).
Словник української мови (СУМ-11)