нарівно
НА́РІВНО, присл.
1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну.
Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити (Гл., Вибр., 1951, 110);
Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Розділила нарівно в обидві руки (Ле, Мої листи, 1945, 24).
2. Так само, однаково.
Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (Мал., Чотири літа, 1946, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарівно — на́рівно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нарівно — пр., на рівні частки, рівно; (однаковою мірою) однаково. Словник синонімів Караванського
- нарівно — присл. 1》 На рівні частини, в однаковій кількості; порівну. 2》 Так само, однаково. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарівно — НА́РІВНО, присл. 1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну. Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що – все нарівно ділити (Л. Словник української мови у 20 томах
- нарівно — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Словник синонімів української мови
- нарівно — На́рівно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нарівно — Нарівно нар. Одинаково. Нарівно жалко (усіх діток). Ном. № 9215. Словник української мови Грінченка