нарівно

Значення в інших словниках

1. нарівно — на́рівно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. нарівно — пр., на рівні частки, рівно; (однаковою мірою) однаково. Словник синонімів Караванського
3. нарівно — НА́РІВНО, присл. 1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну. Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що – все нарівно ділити (Л. Словник української мови у 20 томах
4. нарівно — ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Словник синонімів української мови
5. нарівно — На́рівно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. нарівно — НА́РІВНО, присл. 1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну. Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити (Гл., Вибр., 1951, 110); Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Словник української мови в 11 томах
7. нарівно — Нарівно нар. Одинаково. Нарівно жалко (усіх діток). Ном. № 9215. Словник української мови Грінченка