нарівно

ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Яновський); Ліда була рада, що йде нарівні з іншими (О. Донченко); Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (А. Малишко); Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (О. Добровольський); Орудує вилами (Настя) незгірш парубка (І. Цюпа); Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (прислів'я); — Його можна зарівно вивчити і на ремісника, і на імама, — подумав Регель... — Він ще дитина (О. Іваненко).

ПО́РІ́ВНУ (рівними, однаковими частинами; на рівні частини), ПОРІ́ВНО, НАРІВНО, НА́РІВНІ, НА́ВПІЛ, ПОПОЛА́М, ПОПОЛОВИ́НІ (на дві рівні частини). Доля намагається порівну розподілити: одному — талант, іншому — заможніших батьків (В. Дрозд); Був товариш у мене, Порох порівну ділили, пробиралися на Січ (А. Малишко); Разом зі мною рушай у дорогу, Порівно будем ділити тривогу (Д. Луценко); Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (О. Довженко); — Хату я одказую на обидвох синів навпіл (П. Козланюк); Хіба не рівна частина досталася на долю братів? Усе ж пополам паювали (Панас Мирний); — Будем вважати, тату, що вас є двоє і нас двоє — я і жінка. Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах).