нарікання
НАРІКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. наріка́ти.
Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога, Серед війська почалися Нарікання та тривога (Леся Українка);
Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? .. Хома і Андрій (М. Коцюбинський);
У Груні виступили на очах сльози. Чим вона лише покривдила свекруху? Чому вона мусить терпіти ці несправедливі нарікання? (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)