нарікання
НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти.
Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376);
Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб., II, 1955, 96);
У Груні виступили на очах сльози. Чим вона лише покривдила свекруху? Чому вона мусить терпіти ці несправедливі нарікання (Горд., II, 1959, 334).
Словник української мови (СУМ-11)