нарікання
НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти.
Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376);
Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб., II, 1955, 96);
У Груні виступили на очах сльози. Чим вона лише покривдила свекруху? Чому вона мусить терпіти ці несправедливі нарікання (Горд., II, 1959, 334).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарікання — наріка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- нарікання — Ремство, бідкання, ремствування, жалі, скарги, зст. ляментація. Словник синонімів Караванського
- нарікання — [нар'ікан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- нарікання — -я, с. Дія за знач. нарікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарікання — НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога, Серед війська почалися Нарікання та тривога (Леся Українка); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? .. Хома і Андрій (М. Словник української мови у 20 томах
- нарікання — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
- нарікання — Наріка́ння, -ння; -ка́ння, -ка́нь, -ка́ннів, -ка́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нарікання — Наріка́ння, -ня с. Ропотъ, жалоба. Посипались кепкування й нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. Словник української мови Грінченка