нарікання

Значення в інших словниках

1. нарікання — наріка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. нарікання — Ремство, бідкання, ремствування, жалі, скарги, зст. ляментація. Словник синонімів Караванського
3. нарікання — [нар'ікан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
4. нарікання — -я, с. Дія за знач. нарікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нарікання — НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога, Серед війська почалися Нарікання та тривога (Леся Українка); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? .. Хома і Андрій (М. Словник української мови у 20 томах
6. нарікання — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн. Словник синонімів української мови
7. нарікання — НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. нарікання — Наріка́ння, -ня с. Ропотъ, жалоба. Посипались кепкування й нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. Словник української мови Грінченка