1. Словник синонімів української мови

нарікання

СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн., заст., ІЄРЕМІА́ДА підсил. книжн., заст.; НИТТЯ́ розм. (набридливі скарги); ЛІТА́НІЯ (скарги, нарікання), ЛІТА́НЯ рідше. З особливою скаргою, з трепетом душевним прозвучали в устах Щасного оці слова (Ю. Збанацький); Він зроду не міг терпіти бабських нарікань і сліз (М. Стельмах); Хай кволі старчуки розводять мляві жалі (М. Зеров); Стогін покріпаченого люду не давав Сковороді спокою (П. Тичина); Легейдиха.. тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу ("та куди ж ти від'їжджаєш, та на кого ж ти покидаєш?") (А. Головко); Тяжко було Галі слухати такі погудки від матері (Панас Мирний); — Значить, ніяких новин на заводі немає, і не згадує мене ніхто? — не слухаючи бабиних ламентацій, знову запитав Кирило Сидоренко (В. Собко); Візьмусь до писання.., хоч знаю, що за се буде мені від сестри літанія щодня зрана до вечора (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарікання — наріка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. нарікання — Ремство, бідкання, ремствування, жалі, скарги, зст. ляментація. Словник синонімів Караванського
  3. нарікання — [нар'ікан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. нарікання — -я, с. Дія за знач. нарікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нарікання — НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога, Серед війська почалися Нарікання та тривога (Леся Українка); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? .. Хома і Андрій (М. Словник української мови у 20 томах
  6. нарікання — Наріка́ння, -ння; -ка́ння, -ка́нь, -ка́ннів, -ка́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нарікання — НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. нарікання — Наріка́ння, -ня с. Ропотъ, жалоба. Посипались кепкування й нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. Словник української мови Грінченка