насаджувач
НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн.
Особа, яка впроваджує, поширює які-небудь порядки, методи, ідеї і т. ін.
В правому од вікна кутку височіло розп'яття, обабіч якого висіли образи Кирила та Мефодія – перших просвітителів і насаджувачів православ'я (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)