насаджувач
НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн.
Особа, яка впроваджує, поширює які-небудь порядки, методи, ідеї і т. ін.
В правому од вікна кутку височіло розп'яття, обабіч якого висіли образи Кирила та Мефодія – перших просвітителів і насаджувачів православ'я (М. Старицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- насаджувач — наса́джувач іменник чоловічого роду, істота книжн. Орфографічний словник української мови
- насаджувач — -а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- насаджувач — НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін. Словник української мови в 11 томах