1. Орфографічний словник української мови

насаджувач

наса́джувач

іменник чоловічого роду, істота

книжн.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насаджувач — -а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. насаджувач — НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює які-небудь порядки, методи, ідеї і т. ін. В правому од вікна кутку височіло розп'яття, обабіч якого висіли образи Кирила та Мефодія – перших просвітителів і насаджувачів православ'я (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  3. насаджувач — НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін. Словник української мови в 11 томах