насаджувач

наса́джувач

іменник чоловічого роду, істота

книжн.

Значення в інших словниках

1. насаджувач — -а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. насаджувач — НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює які-небудь порядки, методи, ідеї і т. ін. В правому од вікна кутку височіло розп'яття, обабіч якого висіли образи Кирила та Мефодія – перших просвітителів і насаджувачів православ'я (М. Старицький).  Словник української мови у 20 томах
3. насаджувач — НАСА́ДЖУВАЧ, а, ч., книжн. Особа, яка впроваджує, поширює якісь порядки, методи, ідеї і т. ін.  Словник української мови в 11 томах