насамкінець

НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм.

1. Під кінець, на завершення всього.

Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (В. Гжицький);

ВасильОлександрович прочитав кілька власних віршів .. Фронтовики довго плескали в долоні, особливо ті, які пам'ятають його ще по госпіталю. А насамкінець десятикласники закружляли у веселому хороводі (І. Цюпа).

2. Те саме, що наса́мперед.

Насамкінець формування ринкових відносин залежить від стану економічних регуляторів “прямої дії”: цін, податків, кредиту і позитивного процента, грошової емісії, бюджетної політики (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. насамкінець — наса́мкінець прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. насамкінець — пр., під кінець, на завершення, НАПРИКІНЦІ, р. наприостанку.  Словник синонімів Караванського
3. насамкінець — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
4. насамкінець — присл. Під кінець, на завершення всього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. насамкінець — Наостанку, наостанці, наприкінці  Словник чужослів Павло Штепа
6. насамкінець — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа.  Словник синонімів української мови
7. насамкінець — Насамкіне́ць, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. насамкінець — НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм. Під кінець, на завершення всього. Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (Гжицький, Опришки, 1962, 80).  Словник української мови в 11 томах