насамкінець

НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа. — Ходи до мене частіш (А. Головко); — Старий давно вже не бачив онучат, а завтра теж свято, то притьопа. — Так зважила Одарка наостанку (Л. Яновська); — Військо вірних козаків повинно стати силою, перед якою мусить тремтіти яничарська орда.. — сказав наостанці Потьомкін (С. Добровольський); — А зараз ти маєш виступити. Ще два-три промовці, і тоді ти — насамкінець (Ю. Смолич); — Може, тут мені посватаєте якусь бойову дівчину? — пожартував (Тарас) напослідку і весело засміявся (І. Ле); Мовчазливий Ковиль-свідок Сказав напослідок: "Ось покинь ти, пане-брате, Стрибання прокляте!" (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. насамкінець — наса́мкінець прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. насамкінець — пр., під кінець, на завершення, НАПРИКІНЦІ, р. наприостанку.  Словник синонімів Караванського
3. насамкінець — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
4. насамкінець — присл. Під кінець, на завершення всього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. насамкінець — Наостанку, наостанці, наприкінці  Словник чужослів Павло Штепа
6. насамкінець — НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм. 1. Під кінець, на завершення всього. Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (В.  Словник української мови у 20 томах
7. насамкінець — Насамкіне́ць, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. насамкінець — НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм. Під кінець, на завершення всього. Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (Гжицький, Опришки, 1962, 80).  Словник української мови в 11 томах