насиджений

НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с.

1. Дієпр. пас. до наси́діти.

Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прикм.

Вони схоплювалися з своїх насиджених снопів, обтрушували спідниці, притупували ногами, гріючи їх (В. Кучер).

2. у знач. прикм. Те саме, що переси́джений.

Євдокія Марківна звелася з призьби, потерла долонею насиджену ногу.., стомленою ходою пішла до хати (П. Оровецький).

◇ Наси́джене гніздо́ (кубло́) див. гніздо́;

(1) Наси́джене місте́чко (д) див. мі́сце.

Значення в інших словниках

1. насиджений — наси́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. насиджений — (- місце) обжитий, обсиджений; (- ногу) пересиджений, засиджений.  Словник синонімів Караванського
3. насиджений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до насидіти. || у знач. прикм. Насиджене місце. 2》 у знач. прикм. Те саме, що пересиджений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насиджений — наси́джене гніздо́ (кубло́). Житло, місце, де хто-небудь прожив тривалий час. До спустошеного села повертали потроху люди, оселяючись у давніх, насиджених гніздах (Ф.  Фразеологічний словник української мови
5. насиджений — Наси́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. насиджений — НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах