насиджений —
наси́джений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
насиджений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до насидіти. || у знач. прикм. Насиджене місце. 2》 у знач. прикм. Те саме, що пересиджений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
насиджений —
НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
насиджений —
наси́джене гніздо́ (кубло́). Житло, місце, де хто-небудь прожив тривалий час. До спустошеного села повертали потроху люди, оселяючись у давніх, насиджених гніздах (Ф.
Фразеологічний словник української мови
насиджений —
Наси́джений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
насиджений —
НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305); // У знач. прикм.
Словник української мови в 11 томах