насиджений

наси́джений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до насидіти.

|| у знач. прикм. Насиджене місце.

2》 у знач. прикм. Те саме, що пересиджений.

Значення в інших словниках

1. насиджений — наси́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. насиджений — (- місце) обжитий, обсиджений; (- ногу) пересиджений, засиджений.  Словник синонімів Караванського
3. насиджений — НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (І. Нечуй-Левицький); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. насиджений — наси́джене гніздо́ (кубло́). Житло, місце, де хто-небудь прожив тривалий час. До спустошеного села повертали потроху люди, оселяючись у давніх, насиджених гніздах (Ф.  Фразеологічний словник української мови
5. насиджений — Наси́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. насиджений — НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах