насип
НА́СИП, у, ч.
1. Штучне земляне підвищення.
Ліворуч видно було високий насип (Іван Ле);
Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (С. Чорнобривець).
2. Насипана купа чого-небудь.
Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (з наук.-попул. літ.).
3. діал. Напірник.
У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику .. сиділо кілька грушатицьких селян (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)