насип
НА́СИП, у, ч.
1. Штучне земляне підвищення.
Ліворуч видно було високий насип (Ле, Право.., 1957, 115);
Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 61).
2. Насипана купа чого-небудь.
Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (Наука.., 9, 1956, 22).
3. діал. Напірник.
У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику.. сиділо кілька грушатицьких селян (Фр., VIII, 1952, 18).
Словник української мови (СУМ-11)