наслання

НАСЛА́ННЯ́, я, с.

Дія за знач. насла́ти¹.

Проміняли [військові старшини] достатнє багате життя .. і пошанівку [пошанівок] на гіркий хліб вигнання, на тортури і наслання в сибірські нетрі (М. Грушевський);

* У порівн. Тихий степовий городок .. тепер виник на нашому шляху як наслання чогось недоброго й зловіщого (В. Земляк);

// Те, що ніби роблять “злі сили”, щоб спокусити, обдурити кого-небудь.

– Це якесь наслання. Це пороблено (Л. Мартович);

Всяке наслання можна одіслати, і вже в усякому разі з ним боротися (Г. Хоткевич);

– То на нього наслання і кара небесна – пиляти і не перепиляти! (П. Загребельний);

То було якесь наслання чи мана, але він відчув навіть давно забуті запахи (І. Білик);

Вогонь очищає благочестивих, вiдлякує наслання i тьму (В. Рубан).

Значення в інших словниках

1. наслання — насла́ння́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. наслання — див. біда  Словник синонімів Вусика
3. наслання — -лання, с. 1》 Дія за знач. наслати I 2). 2》 Те, що, за народними уявленнями, роблять злі сили, щоб спокусити, обманути кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наслання — НАСЛА́ННЯ́ (за народними уявленнями, те, що роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь, заподіяти якесь нещастя), НА́ПУСК, НА́ПУСТ, ПРИСТРІ́Т, УРО́КИ (ВРО́КИ) мн.  Словник синонімів української мови
5. наслання — НАСЛА́ННЯ́, я, с. 1. Дія за знач. насла́ти¹2. *У порівн. Тихий степовий городок.. тепер виник на нашому шляху як наслання чогось недоброго й зловіщого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 7).  Словник української мови в 11 томах