наслання
НАСЛА́ННЯ́, я, с.
1. Дія за знач. насла́ти¹2.
*У порівн. Тихий степовий городок.. тепер виник на нашому шляху як наслання чогось недоброго й зловіщого (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 7).
2. Те, що, за забобонними уявленнями, ніби роблять "злі сили", щоб спокусити, обманути кого-небудь.
— Це якесь наслання. Це пороблено (Март.,Тв., 1954, 37).
Словник української мови (СУМ-11)