наслух
НА́СЛУХ, у, ч.:
(1) З на́слуху розм. – з розповідей, розмов.
– І світ, і люди – всі перед тобов [тобою] Являтись будуть світлим боком: скверне, Погане, зле – лиш з наслуху, немов Крізь сито тільки будеш знать (І. Франко);
Привикли були грати де, коли і як попало: на весіллях, маївках, на місцевих балах і фестинах, більше з наслуху, як з нот (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)