наслідуваний
НАСЛІ́ДУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наслі́дувати.
Що се за нова повість Кониського? Початок – живцем наслідуваний Щедрін (І. Франко);
Королева відчувала невічну стійкість наслідуваного нею престолу (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)