наслідування
НАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. наслі́дувати 1.
– Все, що робив, .. досі, не було чимсь свіжим.., бо не було внутрішньою потребою, а сліпим наслідуванням дрібних учинків таких інших, як і я... (О. Кобилянська);
Несподівано ловив себе Аркадій на наслідуванні полковника (О. Копиленко);
Народний учитель, учитель народу – серце і сумління села, зразок і предмет наслідування [для] дитини (О. Довженко);
Гра Заньковецької породила аматорське наслідування (І. Пільгук).
Словник української мови (СУМ-20)