наслідування
НАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наслі́дувати 1.
У дитини є цікава властивість — наслідування, і саме це часто керує власною поведінкою дитини (Донч., VI, 1957, 592);
Несподівано ловив себе Аркадій на наслідуванні полковника (Коп., Тв., 1955, 335).
Словник української мови (СУМ-11)