насмоктуватися
НАСМО́КТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. НАСМОКТА́ТИСЯ, мокчу́ся, мо́кчешся, док.
1. тільки док., чого і без прям. дод. Багато, досхочу посмоктати чого-небудь.
Вечорами він [місяць] висів низько на небі, лихий, червоний, неначе упир, що насмоктався крові (М. Коцюбинський);
Нарешті дитина насмокталася і почала куняти (З. Тулуб);
– Це кліщ .. Насмоктався крові, дуже роздувся (В. Владко);
Бувало, насмокчуться [п'явки] крові і самі попадають у траву (М. Малиновська).
2. перен., розм. Напиватися доп'яна.
Коли дивимось – несе Сенька на блюді здоровенний кус м'яса, вже й насмоктався, як той чопок, диба мов не своїми ногами, сюди й туди його хилить (О. Стороженко);
– Не ганьби мене, – картав його Швейк. – Перестань, а то всі побачать, що ти насмоктався. – Я нічого не пив, друже, – відповів фельдкурат. – Я цілком тверезий (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// чого. Багато випивати чого-небудь.
Він і Альфред Науйокс .. отут-таки в Кельні насмокталися в ресторані Гертвіча коньяку, змішаного з бенедиктином (П. Загребельний);
Порепаними, у кривавих тріщинах, вустами прихопив рурку бурдюка і насмоктався верблюдячого кисляку (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)