насміти

НАСМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

Те саме, що насмі́литися.

Чайченко лежав неспокійно, в тривозі, на ліжку, – зітхав усе; Маруся прислухалася, а до його не ввіходила, не насміла біднесенька (Марко Вовчок);

[Марина:] От бачиш, який він? Та як же я насмію розмовляти з ним одверто? (М. Кропивницький);

Самойлович та Ромодановський хоч і перейшли через Дніпро й навіть пробилися до міста, але не насміли вдарити на турків усією силою (А. Кащенко);

Вони [вороги] переступить насміли Землі тієї грань святу (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. насміти — насмі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. насміти — -ію, -ієш, док., розм. Те саме, що насмілитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насміти — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
4. насміти — НАСМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що насмі́литися. [Марина:] От бачиш, який він? Та як же я насмію розмовляти з ним одверто? (Кроп., V, 1959, 495); Вони [вороги] переступить насміли Землі тієї грань святу (Рильський, II, 1960, 170).  Словник української мови в 11 томах
5. насміти — Насміти, -смію, -єш гл. Осмѣлиться, посмѣть. Оце прийду з роботи пізно, дак і світла не засвітять і не озвуться. А жінка не насміє. Г. Барв. 321.  Словник української мови Грінченка